Вцілілий

Я хочу виглядати чесним. А правда, вона не сяє і не блищить.

Поки не знайдеш річ, яку можна боротися, ніколи не почнеш боротися проти чогось.

Я хочу проходити повз мармурові плити, що закривають склепи, і чути, як хтось шкребеться і бореться всередині. Я притискаюся вухом до мармуру і чекаю всю ніч. Ось навіщо я тут насправді.

Якщо я знайду докази життя після смерті, я помру з радістю.

Мені все ще хочеться думати, що світ стає кращим. Хоча я знаю, що ні. Мені все ще хочеться, щоб люди навколо стали кращими, хоча я знаю, що цього ніколи не буде. І мені, як і раніше, хочеться думати, що я можу щось зробити, щоб люди і світ все-таки стали кращими.

Найменше мені потрібна чутливість. Тут є презервативи змащені місцевим анестетиком для тривалого акту. Який парадокс. Ти нічого не відчуваєш, але можеш трахатись годинами. Здається, що сенс зовсім губиться. Я хочу, щоб все моє життя було змащене місцевим анестетиком.

Кожному треба, щоби хтось тримав його за руку. Щоб хтось потішив. Пообіцяв, що все буде добре.

Весь світ — це катастрофа, яка чекає свого часу, щоб трапитися.