Чхон Менґван

... і, звісно, ​​вона бажає йому щастя; однак є в неї одне прохання: якщо колись, через багато днів, панові на березі моря доведеться побачити чайку, що самотньо ширяє в небі, нехай він знає, що це бідна душа тієї жінки, що любила його і померла, проживши одна в тузі на далекому острові, і ось, коли він побачить цю чайку, вона просить вимовити хоча б її ім'я, яке він збереже у своїй пам'яті, і тоді вона навіть після смерті позбавиться непереборної гіркоти образ.

Ми стаємо собою завдяки нашим вчинкам. Це індуктивне пояснення нераціональної поведінки людської істоти.

Писати романи — це зустрічатися з письменниками минулих століть. Вони запитують, я відповідаю.

А ще вона побачила море. Раптом увесь світ перестав існувати для неї, і лише безкрайній простір тихо лежав перед очима. Серце забилося так, що, здавалося, сльози ось-ось бризнуть із очей.