Чингіз Айтматов

Недарма кажуть: щоб приховати свою ганьбу, треба зганьбити іншого.

І чи не в тому магія кохання — в обопільному прагненні одне до одного...

Каяття - одне з великих досягнень в історії людського духу - у наші дні дискредитоване. Воно, можна сказати, повністю пішло з морального світу сучасної людини. Але як може людина бути людиною без каяття, без того потрясіння і прозріння, які досягаються через усвідомлення провини — чи в діях, чи в помислах, чи через пориви самобичування чи самозасудження?

— Ти будеш відлучений від церкви – дому Божого! — Моя церква завжди буде зі мною. Моя церква – це я сам.

- Не личить так судити про Бога, хай і по молодості. Нам не дано пізнати споконвічного Творця. Він існує поза нами. Навіть матеріалізм визнає, що світ існує поза нашою свідомістю. А Бог і поготів. - Вибачте, владико, але краще називати речі своїми іменами. Поза нашою свідомістю Бога немає.

Зло протистоїть добру навіть тоді, коли добро хоче допомогти тим, хто вступив на шлях зла.

Скільки землі, скільки простору і світла, а людині все одно чогось не вистачає, і насамперед — свободи...

Я б сказав, що в межах однієї особистості кохання – це справжня революція духу!