Чингіз Айтматов

Смерть завжди з тобою, доки ти дихаєш, а після смерті смерті немає.

І серед тисячного натовпу – ти самотній, і перебуваючи з собою наодинці – ти самотній.

Дитяче сумління в людині як зародок у зерні, без зародка зерно не проростає. І що б не чекало нас на світі, правда перебуватиме навіки, поки народжуються і вмирають люди.

І скільки ще було вимовлено у віках нескінченних благань і молитов, що, якби вони були матеріально відчутними, затопили б собою всю землю, подібно до гірко-солених океанів, що вишли з берегів. Як важко народжувалося у людині людське.

Любов - антитеза смерті, вона тому і є ключовим моментом життя.

Недарма кажуть: щоб приховати свою ганьбу, треба зганьбити іншого.

І чи не в тому магія кохання — в обопільному прагненні одне до одного...

Скільки землі, скільки простору і світла, а людині все одно чогось не вистачає, і насамперед — свободи...

Каяття - одне з великих досягнень в історії людського духу - у наші дні дискредитоване. Воно, можна сказати, повністю пішло з морального світу сучасної людини. Але як може людина бути людиною без каяття, без того потрясіння і прозріння, які досягаються через усвідомлення провини — чи в діях, чи в помислах, чи через пориви самобичування чи самозасудження?

— Ти будеш відлучений від церкви – дому Божого! — Моя церква завжди буде зі мною. Моя церква – це я сам.