Джек Торн

— Якщо якась частина Волан-де-Морта вижила у будь-якому вигляді, ми маємо бути готові. І я боюсь. - Я теж. — А я нічого не боюсь. Окрім мами.

Зрозуміло, я любив тебе... і я знав, що це знову повториться... те, що коли я люблю, я завдаю непоправної шкоди. Я не підходить для кохання людина... я ніколи не любив, не завдаючи шкоди.

Я вважаю, що ти завжди можеш вибрати в певний момент те, якою людиною ти хочеш бути. І в цей момент, поруч має бути батько чи друг. Але якщо ти ненавидиш свого батька в цей момент, а друзів у тебе просто немає... тоді ти опиняєшся абсолютно самотній.

— Ми не можемо захистити молодь від бід. Біль має прийти і прийде. — І що мені стояти і байдуже дивитися? — Ні. Передбачається, що ти повинен навчити його не боятися життя.

Гаррі, у цьому заплутаному, емоційному світі ніколи не знайти ідеальної відповіді. Досконалість знаходиться за межами можливостей людства, поза досяжністю магії. У кожному яскравому моменті щастя завжди є крапля отрути: розуміння того, що біль знову повернеться. Будь відвертим з тими, кого ти любиш — показуй свій біль. Страждання для людей рівносильне диханню.

Просто не хочу бачити того, кого люблю, в образі того, кого ненавиджу.