Джейн Остін

... Як мало справжнього щастя чекає подружжя, що поєдналося під впливом пристрастей, які виявилися сильнішими, ніж почуття відповідальності та обов'язку.

Я від душі хотів би бути люб'язним, але моя дурна сором'язливість така велика, що нерідко я виглядаю зарозумілим невіком, хоча мене всього лише сковує злощасна моя незручність.

Адже кожен не проти володіти тим, чого він не вартий.

Саме це я особливо не люблю. Найбільше мене злить, коли вдають, ніби тебе запитують чи надають тобі вибір, а насправді так до тебе звертаються, щоб змусити вчинити тільки за їх бажанням... про що б не йшлося!

Незважаючи на все, що віддає підступністю.

... скільки ж я знаю випадків, коли брали шлюб повні надії та віри, що знайшли вдалу партію з погляду кревності, чи освіти і виховання, чи добрих властивостей натури, і виявлялися цілком обдуреними і змушені були миритися з повною протилежністю всьому, чого чекали! Що ж це, як не пастка?

Чи знайдеться такий недолік зовнішності, з яким приємне обходження нас поступово б не примирило.

Коли факти і думки стільки разів переходять від віч-на-віч, спотворюючись то дурістю одного, то незнанням іншого, в них мало залишається від істини.

Ми повинні прощати егоїстів. Вони невиліковно хворі.

Що більше я спостерігаю світ, то менше він мені подобається. Щодня підтверджує мені недосконалість людської натури і неможливість покладатися на порядність і здоровий глузд.