Джо Хілл

Можливо, всі задуми диявола ніщо проти тим, що можуть придумати люди.

Я тільки сподіваюся, що Бог знаходить спосіб зробити мені це швидко, відразу, зовсім несподівано. Посадити мене в ліфт і щоб трос обірвався. Двадцять секунд польоту і кінець. Можливо, в порядку бонусу я впаду на когось мерзенного. На монтера-педофіла чи начебто. Це буде нормально.

- Мені подобаються АС/DC, - змінив тему Лі. — Якщо ти зібрався когось пристрелити, то найкраще це зробити, слухаючи їх. - А як щодо Бітлів? Тобі хочеться пристрелити когось, слухаючи їх? Лі серйозно задумався, а потім сказав. - Себе.

Хочу перевірити, чи я зможу високо злетіти. Хочу дізнатися, чи це правда. Чи небо на самому верху відкривається.

Прості, доведені до автоматизму руху – наповнити чайник водою, відміряти заварку, знайти кухоль – мали здатність проясняти мозок, уповільнювати час… надавати сенсу мовчанню.

- А що сталося? У нього скінчилося повітря? — У нього скінчилося небо.

Найкраще, що можна отримати тільки вдома, - це прокинутися у своїй старій кімнаті, на своєму старому ліжку; знизу доноситься аромат свіжозвареної кави, сонячне світло пробивається в щілини фіранок, і новий сонячний день чекає на твоє пробудження.

Він відчував, що всередині німіє якась дуже важлива його частина — так німіє у незручній позі рука чи нога. Він боявся, що ця важлива частина душа.

«Блаженні ті, що плачуть, — говорив напис під картинкою, — бо вони втішаться». Блаженні плачуть, бо вони отримають по яйцях, як тільки спробують прийти до тями. Цього немає в Біблії, а треба було б записати.

Іга вразила сама думка, що хтось може не цікавитися музикою. Це було ніби не цікавитися щастям.