Джо Хілл

... істоти на кшталт Щасливчика — я говорю і про собак, і про людей — надто часто опиняються на волі, а їхній ідеал — світ бруду та фекалій. Там немає місця Арту і подібним до нього людям, немає місця розмовам про книги, про Бога або про всесвіт за межами нашого всесвіту, а єдиний засіб спілкування — істеричний гавкіт голодних і озлоблених псів.

У дружбі, особливо в дружбі хлопчаків, вам дозволено завдавати один одному певного болю. На це від вас навіть очікують. Але завдавати серйозних ран не можна. За жодних обставин не завдавайте ударів, після яких залишаються шрами.

Ми всі станемо астронавтами, хочемо ми цього чи ні. Ми всі залишимо наше життя заради миру, про який нічого не знаємо. Такими є правила гри.

Продавати душі – це ще півбіди, справжні проблеми у тих, хто їх купує.

Коли я говорю, що ми розмовляли, я маю на увазі, що ми спілкувалися, сперечалися, дражнили і підночували один одного.

До речі, це неприємне дзижчання у тебе в голові — думки. Наскільки мені відомо, ти не звик до них і не знаєш, що з ними робити.

Ти знаєш, який найромантичніший звук у світі? Дощ на тихому озері. Прекрасний весняний дощ.