Еміль Золя

Дружина його, мовчки про щось думала, раптом ніби прийшла до тями: — Та якби ще правду священики казали, що біднякам на тому світі добре буде, а багатіям — погано. Її слова перервав вибух реготу; навіть діти знизували плечима, ніхто не вірив у потойбічну благодать; вуглекопи, як і раніше, боялися привидів, що блукають у шахтах, але глузували з порожніх небес.

Він усе життя займався жахливим пограбуванням — не зі зброєю в руках на великій дорозі, як шляхетні авантюристи минулого, а як коректний сучасний бандит, що серед білого дня запускає руки в кишені бідного довірливого люду, приреченого на руйнування та загибель.

Він творив нову релігію; на зміну спустілим церквам і вірі, що вагалася, прийшли його базари, що відтепер давали їжу спустошеним душам.

Велике землеволодіння поглинає дрібні ділянки землі, так само, як великі мануфактури пожирають ремісників, що працюють вдома, як великі банки та магазини вбивають будь-яку конкуренцію, жиріють від руйнування дрібних банків та маленьких крамничок.

Надра землі, як і сама земля, належать всьому народу, а різні Компанії безроздільно користуються ними лише завдяки мерзенному привілею.

Катріна навіть не встигла розсердитись: він тримав її за талію, кружляв їй голову ніжними словами. Яка вона дурна, навіщо боятися? Невже він хоче заподіяти зло такій милці, м'якій, як шовк, такій ніжній, що він готовий її з'їсти.

Заробітна плата – це нова форма рабства.

Цивілізація не досягне досконалості, доки камінь останньої церкви не впаде на голову останнього священика.

У кожного свої справи. Хочете жити, як вам подобається, так не заважайте і іншим жити, як вони хочуть. Я всім задоволена, я нікому не заважаю. Я тільки не хочу, щоб у мене кидали брудом люди, які самі сидять по вуха у бруді.

Ці негідники робітники знову вибрали для свого бунту такий день, коли в мене гості. Отож і робіть добро безсовісним людям!