Фаїна Раневська

У купе вагона настирлива супутниця намагається розговорити Раневську. — Дозвольте вам представитися. Я – Смирнова. - А я - ні.

— Перли, які я носитиму в першому акті, мають бути справжніми, — вимагає примхлива молода актриса. — Все буде справжнім, — заспокоює Раневська. — Все: і перли у першій дії, і отрута — в останній.

Книги мають писати письменники, мислителі чи пліткарі.

У лікарні, побачивши, що Раневська читає Цицерона, лікар зауважив: — Не часто зустрінеш жінку, яка читає Цицерона. — Та й чоловіка, який читає Ціцерона, зустрінеш не часто, — парирувала Фаїна Георгіївна.

Чи я старію і дурнішу, чи теперішня молодь ні на що не схожа! - Нарікала Раневська. — Раніше я просто не знала, як відповідати на їхні запитання, а тепер навіть не розумію, про що вони запитують.

В акторському житті потрібне везіння. Більше, ніж у будь-якій іншій, актор залежний, вибирати ролі йому не дано.

Казка — це коли одружився із жабою, а вона виявилася царівною. А був — це колись навпаки. Казка - це коли виходиш заміж за чудовисько, а він виявляється принцом, а був - це коли навпаки.

Якось Раневську запитали, чи була вона колись закохана. - Аякже, - відповіла Раневська, - коли мені виповнилося дев'ятнадцять років, я вступила в провінційну трупу і одразу ж закохалася у першого героя-коханця! Такий красень був! А я була страшна як смертний гріх. Я його очима їла, але він не звертав на мене уваги. Але одного разу раптом підійшов і сказав шикарним своїм баритоном:«Дітю, ви ж біля театру кімнату винаймаєте? Так чекайте сьогодні ввечері: буду у вас о сьомій годині». Я побігла до антрепренера, грошей у рахунок платні взяла, вина купила, їжі всякої, одяглася, нафарбувалася - сиджу чекаю. О сьомій нема, о восьмій нема, о дев'ятій годині приходить... П'яний і з бабою! «Діточку, – каже, – погуляйте десь пару годин, дорога моя!» З того часу не те що закохуватися – дивитися на мужиків не можу: гади та мерзотники!

У мене вистачило розуму безглуздо прожити життя. Живу лише собою — яке самообмеження.

Відомо, що Раневська дозволяла собі міцні висловлювання, і коли їй зробили зауваження, що в літературній російській мові немає слова«дупа», вона відповіла — дивно, слова нема, а дупа є...