Фаїна Раневська

Якби я, поступаючись проханням, почала писати про себе, це була б жалібна книга —«Доля — повія».

— У чому я побачу вас наступного разу? - У труні, - припустила Раневська.

Моя улюблена хвороба — короста: почухав і ще хочеться. А найненависніша — геморой: ні собі подивитися, ні людям показати.

Приятелька повідомляє Раневській: — Я вчора була в гостях у N. І співала для них дві години... Фаїна Георгіївна перериває її вигуком: — То їм і треба! Я їх теж ненавиджу!

Хто б знав мою самотність? Будь він проклятий, цей самий талант, який зробив мене нещасною.

У Раневської запитали: що для неї найважче? — О, найважче я роблю до сніданку, — сказала вона. - І що ж це? - Встаю з ліжка.

Якби я часто дивилася в очі Джоконде, я збожеволіла б: вона про мене знає все, а я про неї нічого.

Сім'я – це дуже серйозно, сім'я замінює людині все. Тому, перш ніж завести сім'ю, необхідно добре подумати, що для вас важливіше: все або сім'я.

Я не вмію висловлювати сильні почуття, хоча можу сильно висловлюватися.

Коли до Москви привезли«Сікстинську мадонну», то всі ходили на неї дивитися. Фаїна Георгіївна почула розмову двох чиновників із Міністерства культури. Один стверджував, що картина не справила на нього враження. Раневська зауважила: — Ця дама протягом століть на таких людей справляла враження, що тепер вона сама має право вибирати, на кого їй справляти враження, а на кого ні!