Фредерік Бакман

Уве завжди з інтуїтивним скепсисом ставився до людей вище метра вісімдесяти п'яти. Досвід підказував: при такому зростанні кров просто не дістається мозку.

Як сказала одного разу Соня, щоб зрозуміти таких мужиків Уве та Руне, насамперед необхідно зрозуміти, що вони народилися не свого часу. Такі небагато просять від життя – лише найпростіших речей, вважала Соня. Щоб дах над головою, та тиха вуличка, та машина однієї-єдиної марки, та дружина-лапушка, одна-єдина на все життя. Щоб працювати з користю. Щоб будинок був, а в будинку щось регулярно ламалося і відкручувалося – а ти ходив би з викруткою і прикручував.

Економіст отримує гроші лише тоді, коли у клієнтів банку все добре, а аналітики – завжди.

Самотність – як голод: ти не помічаєш, як ти зголоднів, доки не почнеш їсти.

Нехай із тобою нічого не станеться. Нема про що я. Нехай із тобою станеться все! І нехай воно буде чудовим!

Так буває, що, опинившись у вирі життя, забуваєш, як все починалося, а коли народжується дитина, раптом здається неможливим уявити, що ти колись любив когось ще.