Габріель Гарсіа Маркес

... вона мала рідкісний дар не існувати до тих пір, поки в ній не з'явиться необхідність.

... Він так палко ліз їй у душу, що, шукаючи собі вигоду, знайшов любов, так намагався опанувати її серцем, що полюбив сам.

... коханці опинилися в безлюдному світі, єдиною і вічною реальністю в ньому було кохання.

— Я не хворий,— сказав полковник. — Просто в жовтні я почуваюся так, ніби мої нутрощі гризуть дикі звірі.

Не дай собі померти, не випробувавши цього дива спати з тим, кого любиш.

Він справді побував на тому світі, але не міг винести самотності і повернувся назад.

Легко здобуте щастя не може тривати довго.

... людина знає, коли починає старіти, бо саме тоді вона починає бути схожою на свого батька.

Те небагато, що відомо в медицині, відомо лише небагатьом медикам.

Якщо ви зустрінете своє справжнє кохання, то воно від вас нікуди не дінеться - ні через тиждень, ні через місяць, ні через рік.