Генрі Лайон Олді

Несповідальність шляхів Господніх дарує нам велике благо – благо сумніву. Бо де немає сумніву, там немає і віри; де немає сумніву, там немає знання; де немає сумніву, там немає милосердя. Але все ж таки: як славно було б не відчувати цього болісного почуття роздвоєності! Стояти легше, ніж бігти, бути цілим простіше, ніж розбитим на уламки. Щиро сподіваюся, що в роздумах скромного ченця немає нічого єретичного, і все-таки сумніваюся, сумніваюся.

Мабуть, коли останній обладунок пробитий і в проломі світить голе серце, тільки й можна закритися нахабною усмішкою.

Від чого вмирають блазні? Від образи, петлі та саркоми, Від ножа, Від зневаги знайомих, Від темряви, що впала з небес. Від чого вмирають блазні? Від сліпої уваги Фортуни. Рвуться нерви, як старі струни, Рвуться життів гнилі полотна. Від чого вмирають блазні? Від смертельної отрути в кефірі, Від туги, Від бодяги в ефірі, Від худоби, що перейшли на«ти», Тому, що зів'яли квіти, Тому, що стає пізно Довгти себе. Вмирають серйозно, Лбом у тирсу, Як падають зірки... А живуть - а живуть, як блазні.

Різні, несхожі, частіше ненависні, ніж ті, що люблять, — усі ми були люди, бо — творці!