Герберт Уеллс

З нескінченним самозадоволенням снували люди по всій земній кулі, займаючись своїми справами і перебуваючи в безтурботній впевненості, що вони є владики матерії. Можливо, інфузорія під мікроскопом перебуває у тій самій впевненості.

Розумом людина визнає, що життя - це безперервна боротьба за існування.

Цивілізація, що розвивалася, представлялася йому у вигляді безладного нагромадження матеріалу, який врешті-решт повинен обрушитися і задавити будівельників. Але якщо це і так, все ж таки нам нічого не залишається, як продовжувати жити.

Коли більшість людей відчуває потребу в якійсь справі, слабкі й ті, що самі себе розслаблюють нескінченними міркуваннями, вигадують релігію, бездіяльну та проповідуючу смирення перед насильством, перед волею Божою.

Якщо люди люблять один одного, то чи не все одно, чим викликане це кохання?

— Але подорож у часі суперечить здоровому глузду! — А що таке здоровий глузд? - Запитав Мандрівник у Часі.

Ми забуваємо про закон природи, що свідчить, що гнучкість розуму є нагородою за небезпеку і мінливість життя. Істота, яка живе в досконалій гармонії з навколишніми умовами, перетворюється на просту машину. Природа ніколи не вдається до розуму доти, доки їй служать звичка та інстинкт. Там, де немає змін і потреб у змінах, розум гине. Тільки ті істоти володіють ним, які стикаються з різноманітними потребами та небезпеками.

У них немає мужності, немає гордості, вони не вміють сильно бажати. А без цього людина гроша ламаного не вартує.

Заплативши мільярдами життів, людина купила право жити на Землі, і це право належить йому всупереч усім прибульцям. Воно залишилося б за ним, якби марсіяни навіть удесятеро могутніші. Бо людина живе і вмирає недаремно.

Я лише частка, а не ціле; я лише крихітний інструмент у арсеналі Зміни.