Харпер Лі

Вона знає, що я знаю, як вона намагається. А це дуже важливо.

— Я хотів би, щоб ти стріляв на городі по бляшанках, але знаю, ти почнеш бити птахів. Якщо зумієш потрапити в сойку, стріляй їх скільки завгодно, але пам'ятай: убити перемішника великий гріх. Я вперше чула, щоб Аттікус про щось сказав - гріх, і запитала міс Моді, чому гріх. — Твій батько має рацію, — сказала міс Моді. — Пересмішник — найнешкідливіший птах, він тільки співає нам на радість. Пересмішники не клюють ягід у саду, не гніздяться в винах, вони тільки й роблять, що співають для нас свої пісні. Ось тому вбити пересмішника - гріх.

Просто є такі люди, вони... вони надто багато думають про те світло і тому ніяк не навчаться жити на цьому...

…Хоч нас і побили заздалегідь, за сто років до початку, все одно треба воювати та намагатися перемогти.

Не обов'язково виставляти напоказ усе, що знаєш. Жінці це не личить. І по—друге, людям зовсім не до смаку, коли хтось розумніший за них.

Мужність – це коли заздалегідь знаєш, що ти програв, і все-таки берешся за справу і наперекір всьому на світі йдеш до кінця. Перемагаєш дуже рідко, але іноді все-таки перемагаєш.

Я хотів, щоб ти дещо в ній зрозумів, хотів, щоб ти побачив справжню мужність, а не уявляв, ніби мужність це коли у людини в руках рушниця.

Можна витягнути людину з бруду, але не можна витягнути бруд із людини.