Лорен Олівер

Їй-богу, хлопці це як собаки. Їм потрібно, щоб їх гладили, годували та пускали до ліжка.

Хто стрибає, може впасти, але може й злетіти.

Джуліан стоїть, і бурмоче щось мені у волосся, і цілує мене в маківку, дозволяє плакати про втрату іншого хлопця, хлопця, якого я любила сильніше.

Бувають втрати, які не забуваються.