Макс Фрай

Безумство приїдається набагато швидше, ніж мудрість, тому всім чокнутим рано чи пізно все одно доводиться перебудовуватися.

... любити варто тільки тих, хто в даний момент знаходиться поруч і тільки доти, доки за ними не зачиняться двері. Дотримуватися цього правила виявилося несподівано легко: людина, що існує тільки в пам'яті, нічим не відрізняється від примари.

Своїх дурити не можна, навіть якщо це зробить їх щасливими. Такою є ціна справжньої дружби.

Якщо падаєш зі скелі в прірву, чому б не спробувати полетіти? Що ти втрачаєш?

Обережно принюхавшись до чашки, що димиться, панночка несподівано зрозуміла, що закохалася. Причому не просто так, а на все життя. І так, зрозуміло, у напій із дивних зерен.

Смерть трохи схожа на вітер: невидима, але відчутна сила, яка завжди готова збити нас із ніг.

Поки тебе ніхто не сприймає всерйоз, твої руки розв'язані.

Той, хто приймає рішення, може бути щасливим... (може і не бути врешті-решт у кожного свої переваги)

У монолозі я страшний, кого завгодно приспаю.

Кров - вона не для того, щоб її в смаженому вигляді жерти. Її треба пити. Свіжу. І лише з коханих.