Макс Фрай

Хами трохи схожі на наслання: якщо не приділяти їм уваги, вони швидко тьмяніють, а іноді навіть зникають – принаймні з твого життя.

Опинившись у безвихідній ситуації, ми зазвичай виявляємо, що здатні на неможливе.

Більшість людей народжуються в такому місці, яке їм не підходить.

Безумство приїдається набагато швидше, ніж мудрість, тому всім чокнутим рано чи пізно все одно доводиться перебудовуватися.

Правило«краще пізно, ніж ніколи» працює лише у випадках, коли не надто пізно.

Ти врахуй, я цілком можу повірити. Я, знаєш, вірю майже у все, що мені кажуть. Так простіше.

... любити варто тільки тих, хто в даний момент знаходиться поруч і тільки доти, доки за ними не зачиняться двері. Дотримуватися цього правила виявилося несподівано легко: людина, що існує тільки в пам'яті, нічим не відрізняється від примари.

Своїх дурити не можна, навіть якщо це зробить їх щасливими. Такою є ціна справжньої дружби.

Якщо падаєш зі скелі в прірву, чому б не спробувати полетіти? Що ти втрачаєш?

Обережно принюхавшись до чашки, що димиться, панночка несподівано зрозуміла, що закохалася. Причому не просто так, а на все життя. І так, зрозуміло, у напій із дивних зерен.