Макс Фрай

Розпач — дивовижний ключ до могутності, навіть не ключ, а відмичка, здатна відкрити майже будь-який замок... І зазвичай це єдиний ключ, доступний людині.

Будь-яка жінка — божевільний птах. Проблема в тому, що більшість жінок прагнуть навчитися не літати, а лише вити гнізда.

Тільки сильні люди здатні на щиру, діяльну подяку. Інші (часто потай від себе) потихеньку ненавидять своїх рятівників, приписують їм корисливі мотиви та ниці помисли. Та все що завгодно, аби мати можливість якнайшвидше позбутися неприємних спогадів про свою слабкість і чужу великодушність.

-«Змагання»?! І що це виражається? — Ну, насправді кожен бажаючий просто читає свої нові вірші. А так звані змагання відбудуться пізніше, коли всі нап'ються і почнуть бити один одному морду. Це закономірно: на певній стадії сп'яніння талановитим людям зазвичай буває нелегко дійти порозуміння.

З того часу мені завжди здавалося, що треба тримати себе в руках. Як би не були справи, клеїти на морду дивовижний смайл: мовляв, все шляхом. Бо кому яка справа? Ну і взагалі, некошерно це розпускатися.

Світанок у горах – найкраща подія, яка тільки може статися з людиною.

Будь- які двері, як її не латай, назавжди залишаться дверима, поки стоїть будинок.

Життя будь -якої людини - дзеркальне відображення її уявлень про неї.

Знати нічого не хочу, бо дах і так їде. А треба їй на місці залишатися: у мене там Карлсон живе. Йому без даху не можна, без мого даху він стане бомжем.

Я завжди знав, що люди є дивними істотами, але сьогодні з вами особливо цікаво.