Нік Хорнбі

Раніше мені здавалося, що рости і дорослішати – це два паралельні та незалежні від людини процеси. Але тепер думаю, що дорослішання визначається волею: кожен може вирішити стати дорослим, але лише у певні моменти життя.

Я рідко перечитую книги, оскільки ніколи не забуваю, що смертний і при цьому дуже багато не знаю.

У мене завжди є що почитати, і тому, коли мені починають нахвалювати книгу, я насамперед намагаюся поставитися до похвал з недовірою.

... Книги в наших домашніх бібліотеках - і прочитані, і непрочитані - це найповніше відображення нас самих, з усього, що ми маємо.

Я починаю розуміти: книги багато в чому схожі з їжею, і мозок сам каже, коли нам потрібен літературний салат, шоколад або літературне м'ясо з картоплею.

Більшості гідних людей не спиться ночами, і, мабуть, тому в цьому світі такий бардак.

Вірність на відміну від відваги чи доброти, не має жодного відношення до морального вибору. Це щось на зразок бородавки чи горба – початкова даність.

... Дочитавши книгу, я відчуваю гіркоту втрати, я за всіма ними сумую.

Не можна забувати, деякі книги погано написані. Але іноді вони бувають ще й погано прочитані, і про це також не можна забувати.