Олександр Купрін

Але ось у більшості випадків чому люди одружуються? Візьмемо жінку. Соромно залишатися в дівчатах, особливо коли подруги вже виходили заміж. Тяжко бути зайвим ротом у сім'ї. Бажання бути господинею, головною у домі, дамою, самостійною... До того ж потреба, прямо фізична потреба материнства, і щоб почати вити своє гніздо. А у чоловіка інші мотиви. По-перше, втома від холостого життя, від безладу в кімнатах, від трактирних обідів, від бруду, недопалків, розірваної та розрізненої білизни, від боргів, від безцеремонних товаришів, та інше. По-друге, відчуваєш, що сім'єю житивигідніше, здоровіше та економніше. По-третє, думаєш: ось підуть дітлахи, — я помру, а частина мене все-таки залишиться на світі... щось на кшталт ілюзії безсмертя. По-четверте, спокуса невинності, як у моєму випадку. Крім того, бувають іноді й думки про посаг. А де ж кохання? Любов безкорислива, самовіддана, не чекає нагороди? Та, про яку сказано –«сильна, як смерть»? Розумієш, таке кохання, для якого здійснити будь-який подвиг, віддати життя, піти на муку — зовсім не праця, а одна радість. Стривай, стривай, Віра, Ти мені зараз знову хочеш про твого Васю? Справді, я його люблю. Він добрий хлопець. Чим знати, можливо, майбутнє і покаже його любов у світлі великої краси. Але ти зрозумій, про яке кохання я говорю. Кохання має бути трагедією. Найбільшою таємницею у світі! Жодні життєві зручності, розрахунки та компроміси не повинні її стосуватися.

Якщо ти любиш людину, то тобі все має бути мило від неї. Він у в'язницю, і ти з ним у в'язницю. Він став злодієм, а ти йому допомагай. Він жебрак, а ти таки з ним. Що тут особливого, що кірка чорного хліба, коли кохання?

Багато людей, яким доводилося бачити самогубців за кілька годин до їх жахливої ​​смерті, розповідають, що в їхньому образі в ці фатальні передсмертні години вони помічали якусь загадкову, таємничу, незбагненну красу.

Звичайна розмова, яка ведеться майже всіма чоловіками наодинці з повіями, яка змушує їх брехати майже механічно, брехати без прикрості, захоплення чи злості, по одному старому трафарету.

Вмираю через те, що заразилася, і ще через те, що всі люди негідники і що жити дуже бридко.

Подумай про мене, і я буду з тобою, бо ми з тобою любили один одного лише одну мить, але навіки.

Подумайте, що мені треба робити? Втекти в інше місто? Все одно серце було завжди біля Вас, біля Ваших ніг, кожну мить дня заповнене Вами, думкою про Вас, мріями про Вас...

Невиразний потяг серця ніколи не помиляється у своїх швидких таємних передчуттях.

Красивий чоловік вже по тому одному неприємний, що вічно любується.

Глибоку, чудову істину висловив якийсь філософ, який стверджував, що цінність людської душі можна пізнавати за глибиною її падіння та висотою зльотів.