Ольга Громико

З двох лих вибирає лише той, кому не вистачає сміливості виступити проти обох.

— Давай подамо його якомусь жебраку. — Такі невибагливі жебраки довго не живуть.

Гірше планів, що руйнуються з самого початку, були тільки плани, що гладко йдуть майже до самого кінця.

Три стадії чоловічого каяття —«так їй і треба, стерво!»,«Мабуть, руки все-таки розпускати не варто»,« чорт з нею, перепрошую. Нехай подавиться!

Ну, сварилося якійсь інопланетянці, буває. Може, це у них такий ритуал – перед касою полежати на підлозі, змиритися з думкою про майбутні витрати.

— Досить! — схаменувся капітан. - Що ви робите? Вони вже здалися! - Правда? — пілот недовірливо тицьнув нижнє тіло в бік. — А так агресивно лежать...

— Отрутою не забув посипати? — Забув, додай до смаку!

Просто сестра – це така зараза, яку начебто і любиш найбільше, але й вибешує вона чомусь жахливо!

Він також боявся. Але й розумів, що якщо вони не зроблять цей крок разом, то далі їм доведеться йти на самоті. До кінця життя, тому що нічого подібного з ними вже ніколи не станеться, а на менше вони не погодяться.

Вони жили недовго і нещасливо і померли одного дня в страшних конвульсіях.