Павло Архипович Загребельний

Людина з'являється один раз і зникає, і це найнеповторніше і найпрекрасніше з усього, що може бути.

Він твердо знав, що завжди треба втручатися самому, кидатися в самий вир, вриватися в пекло бою і змагання, бо тільки там почуваєшся живучим і непідвладним смерті.

Така доля всіх, хто опиняється на роздоріжжі: до них спливаються найбільші багатства, але за ними йдуть ті, які хотіли б багатства прибрати до своїх рук. Якщо хочеш довше протриматися, то будь або могутнім, щоб дати відсіч, або хитрим.

Але чи можна тікати від краси, побачивши її хоча б один раз?