Райчел Мід

- Я сказав правду. - Адріан! - Так серйозно. Вона запитала, у чому моя найсильніша сторона. Я відповів, що я добре лажу з людьми. - Непогано, - визнала я. — Потім вона запитала, у чому моя найслабша сторона. І я сказав: З чого почати? - Адріан! - Перестань вимовляти моє ім'я таким тоном. Я сказав правду. Коли я дістався четвертого пункту, вона заявила, що можу йти.

— Роза водиться тільки з хлопцями та психопатами, — заявила Мія. - Ну, - сказав він життєрадісно, ​​- оскільки я і психопат, і хлопець, це пояснює, чому ми такі добрі друзі.

— Бачив цю сукню? - Бачив. - Тобі сподобалося? Він не відповів, я вирішила сприйняти це як так. — Моя репутація опиниться під загрозою, якщо я вдягну його на танці? — Вся школа опиниться під загрозою, — ледь чутно відповів він.

Світ – моя сцена. Роби все, щоб так і було, і ти станеш зіркою цього шоу.

Які крихкі людські істоти...

Вираз засмучення на його обличчі виглядав майже комічно. Набіги, стрілянина, злочинці… все байдуже. Втратити пильника? Серйозна проблема.

Знаєш іноді… іноді я майже вірю, що шаленство — це вигадка. Я ніколи не відчував того, що інші… нібито Ліси чи старого Влада. Але часом... - Він помовчав. - Ну не знаю. Я відчуваю, ніби перебуваю зовсім поруч, Роза. Зовсім поруч із краєм. Начебто варто зробити один невірний крок і мене затягне туди, звідки я не зможу повернутися. Втрачу себе.

Може, помремо завтра, не знаю. Має значення одне: зараз ми живі.

Поховати любов у душі — все одно, що стримувати гнів. Вона просто пожирає тебе зсередини, доводячи до божевілля.

Відносини ніколи не бувають однаковими, та й самі люди перебувають на різних стадіях.