Рінат Валіуллін

Ми любимо створювати собі проблеми там, де їх немає. Особливо коли любимо тих, хто нас не має.

Сиджу, п'ю каву, аналізую. У чашці осінь, у планах зима, у тілі весна, а душі, як завжди, не вистачило літа.

Вона сиділа переді мною, перегортаючи свої нескінченні ноги, а я, який ще жодного разу не читав таких цікавих книг, не знав, з якої сторінки почати цей роман.

- Що, телефон забув? — відчинила вона мені двері. — Ні, скучив. - Ти серйозно? - Серйозно. Тільки попрощався з тобою, вийшов на вулицю, і так защеміла туга, що захотілося зателефонувати, а телефону немає.

— Любов до жінки гарантує тобі успіх у всьому. — Так, добре тобі, ось у мене чудова жінка, а справи не дуже. — Значить, ти її не любиш.

Не дивіться так уважно, ви змушуєте мене вам подобатися.

- Ревнощі - це частина жінки. Якщо вона тебе не ревнує, то ревнує когось іншого. – А коли набридає? - Стервлю. Стервозність жінці так само необхідна, як чоловікові - харизма.

Кожен новий безперспективний зв'язок вбиває. Чоловікові це усвідомити дуже складно.

— Чи можна пробачити зраду? - Можна, але навіщо? Коли люблять – бережуть, бояться втратити. Якщо зраджують, то більше не люблять, — якщо втратити не бояться. Тоді навіщо прощати і залишатися з людиною, яка відмовилася від тебе?

– Бачиш, яка складна. – З іншими завжди було простіше, ніж із тобою. – Чим простіше? – Я їх не любив.