В кожному мовчанні своя істерика

- Що, телефон забув? — відчинила вона мені двері. — Ні, скучив. - Ти серйозно? - Серйозно. Тільки попрощався з тобою, вийшов на вулицю, і так защеміла туга, що захотілося зателефонувати, а телефону немає.

Не дивіться так уважно, ви змушуєте мене вам подобатися.

- Ревнощі - це частина жінки. Якщо вона тебе не ревнує, то ревнує когось іншого. – А коли набридає? - Стервлю. Стервозність жінці так само необхідна, як чоловікові - харизма.

— Чи можна пробачити зраду? - Можна, але навіщо? Коли люблять – бережуть, бояться втратити. Якщо зраджують, то більше не люблять, — якщо втратити не бояться. Тоді навіщо прощати і залишатися з людиною, яка відмовилася від тебе?

— Ти віриш у кохання з першого погляду? — Ні, я вірю тільки в каву, вранці, вдома, зварену не мною.

Мовчання телефону – найогидніше з усіх мовчань, коли у режимі очікування.

Ти повинен любити свою жінку, ту, яка поруч, вона на це заслуговує, якщо не хочеш, щоб її покохав хтось інший. Жінка немов татуювання. Її зауважують: одні критикують, інші милуються. А де вона красуватиметься: на руках, на шиї, на грудях чи нижче, залежить від щедрості твоєї душі та фантазії розуму. Тільки пам'ятай, що якщо ти захочеш з нею розлучитися, шрам у будь-якому разі залишиться на серці, якщо не в тебе, то в неї.

Жінка для чоловіка і є та сама річка, куди він увесь час норовить пірнути, щоб скупатися у вологому вирі очей, витертися насухо шовком волосся, сісти до багаття її серця, відчувши хвилюючий аромат шкіри, випити одним ковтком її губи, з'їсти з апетитом усі її час, потім залягти в душу і заснути. Спати доти, доки його не почне будити якийсь мужик зі словами:«Вставай, ти проспав своє щастя, тепер це моя річка».

Ніколи не намагайся обдурити жінку, вона все одно дізнається, якщо не дізнається, то відчує, і це почуття затьмарить у ній решту.