Рінат Валіуллін

— Добре. Тільки будь зі мною обережнішим, я можу і закохатися. Вночі це найлегше. — І як це відбувається у жінок? — Раптом. Була собі людина, а за кілька хвилин уже жертва… моїх неприборканих почуттів.

Жінка для чоловіка і є та сама річка, куди він увесь час норовить пірнути, щоб скупатися у вологому вирі очей, витертися насухо шовком волосся, сісти до багаття її серця, відчувши хвилюючий аромат шкіри, випити одним ковтком її губи, з'їсти з апетитом усі її час, потім залягти в душу і заснути. Спати доти, доки його не почне будити якийсь мужик зі словами:«Вставай, ти проспав своє щастя, тепер це моя річка».

Я знаю, що таке депресія, коли дуже хочеться відвести душу, але куди б ти її відводив, їй все не подобається.

Спокуса — це коли змушуєш повірити у свою красу навіть тих, хто тебе не хоче.

Ніколи не намагайся обдурити жінку, вона все одно дізнається, якщо не дізнається, то відчує, і це почуття затьмарить у ній решту.

— Може, прогуляємося? — Куди, дивлячись на ніч? — Я покажу тебе зіркам.

Сірість це не дощове небо, це навіть не мокрий асфальт, це в голові фарб не вистачає.