Рінат Валіуллін

— Ти віриш у кохання з першого погляду? — Ні, я вірю тільки в каву, вранці, вдома, зварену не мною.

Те, що не було кому сказати«доброго ранку», означало лише одне: що не доведеться починати день з лицемірства.

— Зізнайся, ти ж кохаєш її... — Знову серце на мене настукало?

Я давно помітив, що вранці час летить швидше: його можна проспати, а якщо ти навіть вчасно встанеш, то його катастрофічно не вистачає. Увечері — інша річ: час розтягується до таких розмірів, що ніколи не вдається раніше лягти спати.

Мовчання телефону – найогидніше з усіх мовчань, коли у режимі очікування.

Якщо вам здається, що треба щось змінювати в цьому житті, то вам не здається.

Ти повинен любити свою жінку, ту, яка поруч, вона на це заслуговує, якщо не хочеш, щоб її покохав хтось інший. Жінка немов татуювання. Її зауважують: одні критикують, інші милуються. А де вона красуватиметься: на руках, на шиї, на грудях чи нижче, залежить від щедрості твоєї душі та фантазії розуму. Тільки пам'ятай, що якщо ти захочеш з нею розлучитися, шрам у будь-якому разі залишиться на серці, якщо не в тебе, то в неї.

Ніколи не намагайся обдурити жінку, вона все одно дізнається, якщо не дізнається, то відчує, і це почуття затьмарить у ній решту.

— Може, прогуляємося? — Куди, дивлячись на ніч? — Я покажу тебе зіркам.

Сірість це не дощове небо, це навіть не мокрий асфальт, це в голові фарб не вистачає.