Саба Тахір

Очікування болю приносить стільки ж страждань, як і сам біль.

Мені гидко підлещуватися перед ними, проте смиренність часом доречніше, ніж гординя.

Нехай думає, що утихомирив мене. Нехай думає, що переміг. Незабаром він усвідомлює свою помилку: він поклявся грати чесно. Зате я – ні.

Не закривайся від тих, кому ти дорога, тільки тому, що боїшся зробити їм боляче або... або зазнати болю самої. Який тоді сенс бути людиною, якщо не дозволяти собі відчувати?

Кохання – це радість та біда. Захват і розпач. Це вогонь, який зігріває, але варто наблизитися до нього – обпалює. Я ненавиджу і жадаю її. І це зводить мене з розуму.

Я не боялася. До страждань та крові я давно звикла. Самотність – мій старий друг. Злість - мій помічник, я використала її, щоб пройти через усе.

Лють – моїм ворогам, думаю я. Кохання – моєму народу. Ось вона, справжня моя пісня.

Страх може бути корисним. Він може врятувати твоє життя. Але не дозволяй йому керувати собою. Коли тебе охопить страх, борись з ним і переможеш, тому що твій дух і твоє серце сильніше.

Ти – наш коханий Мехер'я. Твоє серце створене для кохання. Ти існуєш, щоби давати, а не брати. Тож ти і король народу джинів.

Всі ці повстанці, багато з яких боролися пліч-о-пліч разом з моїми батьками, дізналися, хто я. Вони захочуть, щоб я була такою ж безстрашною та яскравою, як мама. Вони захочуть, щоб я була такою ж розумною та спокійною, як тато. Але я ні те, ні інше.