Світлана Мерцалова

Чому дитячий світ простий і зрозумілий, у ньому все дозволяється, а у світі дорослих одні заборони? Заборони на справжні почуття, на фантазії, на сміх у той момент, коли тобі хочеться сміятися, а не коли це можна або ти мусиш, у стилі тупих ситкомів. Дитина відкрита всьому новому, йому все цікаво. Але ми дорослі змалку його огороджуємо і забороняємо: не можна, почекай, ти ще маленький, не твого розуму справа, підростеш — дізнаєшся. Діти тицяються в усі кути, як сліпі кошенята, нічого не розуміючи. Сотні разів поранившись про них, нарешті розуміють що до чого і стають дорослими, переповненими комплексами та страхами.

Людям до всього є справа, особливо до того, що їх не стосується...

Твій успіх – це завжди чиясь поразка. Якщо ти сьогодні витягла щасливий квиток, то когось іншого доля їм обділила. Нічого не дається в житті просто так, і за успіх доводиться платити за прайс-листом. Як дорогий успіх, дізнаєшся не відразу...

Усі, хто живе не за законом соціуму, стають ізгоями.

Чому люди не бояться ображати інших, адже все може повернутися бумерангом до них... Це порівняно з пружиною. Можна стиснути її пальцем вщерть, але коли відпустиш, то вона вистрілить аж до стелі. Чим міцніше ти її стиснеш, тим сильніше вона вдаряє тебе...