Сюзанна Кейсен

Був чудовий весняний день. Подібні дні приносять людям надію: приємний вітерець, у повітрі тонкі запахи, що б'ють від теплої землі. Самогубна аура.

Ложка життя, дві ложки життя. Стара, пом'ята, вищерблена, бляшана ложка, до країв заповнена чимось, що мало б бути солодким, але насправді переповненим гіркотою, чимось, що минуло і пішло, і чого ми навіть не встигли випробувати — нашим життям.

Вже наближався опівдні, під час ланчу плач так і не припинився. - Це плаче Поллі, - повідомила Ліза, яка про все знала. - Чому? Але цього не знала навіть Ліза.

Так само вбивали вони час ; повільно, відрізаючи секунди одну за одною, викидаючи їх коротким писком у кошик для сміття.

Рубцева тканина не має власного характеру. Це вам не те саме, що тканина здорової шкіри. На ній не залишається ознак віку чи хвороби, на ній не видно блідість чи засмагу. На шрамі не росте волосся, на ньому немає пор або зморшок. Це неначе щільний чохол. Він затуляє та приховує те, що ще залишилося під низом. Тому людина і навчилася його створювати: щоб щось сховати.