Перерване життя

Був чудовий весняний день. Подібні дні приносять людям надію: приємний вітерець, у повітрі тонкі запахи, що б'ють від теплої землі. Самогубна аура.

Ложка життя, дві ложки життя. Стара, пом'ята, вищерблена, бляшана ложка, до країв заповнена чимось, що мало б бути солодким, але насправді переповненим гіркотою, чимось, що минуло і пішло, і чого ми навіть не встигли випробувати — нашим життям.

Бо ти вільна? Ти думаєш, ти вільна? Я вільна! Ти не знаєш, що таке свобода! Я вільна! Я можу дихати! А ти… задихнешся, проживаючи середнє посереднє життя! У цьому світі багато правої хріну! Її так багато, що її неможливо відкрити. Неможливо відкрити. Знаєш, неможливо не відчинити. І мене це вражає! Мене це так дивує, чорт забирай! Чому мені ніхто не скаже бісову правду?! Чому я нікому не потрібна? Чому хтось не прийде і не відкриє всі карти. І не скаже, що я хрінова повія і що мої батьки хочуть моєї смерті!

Ніхто не засмутиться, якщо ти помреш, бо ти вже мертва. У тебе байдуже серце.