Віктор Пєлєвін

У мене вдома є боксерська груша у формі чоловічого торсу. Коли я пишу, він грає в цьому процесі настільки важливу роль (разом з тим, я не хотів би вдаватися в подробиці), що я сприймаю його як співавтора.

Я знову глянув угору і раптом подумав, що востаннє бачив зоряне небо чорт знає коли, хоч увесь час воно було над головою — досить просто підняти її.

Поки метелик може літати, зовсім неважливо, наскільки зношені його крила. А якщо метелик не може літати, метелика більше немає.

І посміхайся всім якнайширше — вони повинні бути впевнені, що ти холодна лицемірна сволота.

... за Сталіна після смерті атеїзм був, а тепер знову релігія. А за нею після смерті все як за Сталіна. Ти прикинь, як тоді було. Всі знають, що ночами в Кремлі віконце горить, а за ним Він. І він тебе любить як рідного, а ти його і боїшся до всеру, і теж ніби любити повинен усім серцем. Як у релігії. Я про Сталіна чомусь згадав — почав думати, як так можна — боятися до всеру і одночасно любити всім серцем.

Хто не хоче працювати клоуном у ***асів, буде працювати ***асом у клоунів.

І нехай на цьому шляху ваші серця осяє те прекрасне і невимовне, що Боря Гребенщиков називає справою майстра Бо, а прості люди на кшталт мене – трансцендентально-екстралінгвістичним імперативом.

Якщо ти допомагаєш тим, хто тобі подобається, ти просто розчісуєш своє его.

Асортимент був великий, але якийсь другосортний, як на виборах.

Найнадійніше на світі може виявитися просто міражем. Навіть найзнайоміше і найдорожче... Тому бери приклад з мене — ніколи не намагайся дізнатися про те, без чого можна обійтися. І не тримайся за те, за що можна не триматися. У цьому запорука щастя.