Юрій Нікітін

Філософами не стають, отримавши гарний диплом із печатками. Філософ бачить те, що не бачать фахівці. До того ж, бачить... все. Цілком.

Народ за століття зуміли зробити покірним та богомольним. Церква з часів князя Володимира і досі велить кланятися і підкорятися будь-якій владі.

Звідки б ми не відступили, на те місце зразу ж опускається чобіт американського солдата.

Найголовніший скарб будь - якої країни, будь-якого народу та будь-якого племені – це жінки!

— Тобі не відмовили, тобі лише продовжили термін. Смішно, лише на два тижні! — На два тижні?... Та ці два тижні для мене... як два сторіччя! Як дві вічності!... Я ледве чекаю наступного дня... Ти знаєш, як я чекав цього? Як я готовий був дертися на небосхил і власними руками, спалюючи в попіл долоні, підштовхувати застигле сонце, щоб швидше закочувалося за край землі!... Я вважав, ні — не дні! — я вважав удари серця, між ними проповзали епохи. А ти кажеш – два тижні.

Що ви отримали зі своєю культурою? Ваш народ наше кіно дивиться, наші комп'ютери купує, нашу жуйку жує...

Вогонь у богів крадуть герої, але герої тричі - запалюють вогонь самі.

Ти пожалів найслабшого, це добре, виказав доброту, не дав йому померти. Тепер зросте, дасть потомство. Слабке. Отак мала доброта може призвести до великої... недобрості.

Все сходилося до того. що ось-ось вибухне війна. Та не проста, не ті сутички на кордонах, що трапляються щотижня, не мала, що раз на рік, а велика, велика, коли зрушать з місця народи, коли буде плач великий, а ворони обжеруться так, що не зможуть більше літати.

Очолюючи партії і класи, Лідери ніяк не розуміли, Що ідея, кинута в маси, Це дівка, кинута в полк.