Жан-Поль Сартр

Я відчував таку відчайдушну самотність, що хотів було накласти на себе руки. Утримала мене думка, що моя смерть не засмутить нікого, нікого на світі і в смерті я виявлюся ще самотнішим, ніж у житті.

Мовчання є автентичною формою слова. Мовчить лише той, хто здатен щось сказати.

І раз! - море піднімається, і два! - Воно опускається; це так приємно - начхати на все.

Предмети не повинні нас турбувати: адже вони не живі істоти. Ними користуються, їх кладуть на місце, серед них живуть, вони корисні – от і все. А мене вони турбують, і це нестерпно. Я боюся вступати з ними в контакт, ніби вони були живими істотами!

Існування – ось чого я боюся.

Мені так подобалося вчорашнє небо – стиснуте, чорне від дощу, яке притискалося до шиб, наче смішне зворушливе обличчя.