Зигмунд Фрейд

Будь -яке добро в кінцевому рахунку за винагородою винагороджується, всяке зло карається, якщо не в цій формі життя, то в подальших існуваннях, що починаються після смерті. Таким чином, всі жахи, страждання та труднощі життя призначені для спокутування; життя після смерті, яка продовжує наше земне життя так само, як невидима частина спектру примикає до видимого, принесе виконання всього, чого ми тут, можливо, не дочекалися.

Кінцева мета будь-якої діяльності – досягнення спокою.

Невроз не заперечує реальності, не хоче тільки нічого знати про неї; психоз заперечує її і намагається замінити її.

Те, що тато помер, я розумію, але чомусь він не приходить додому вечеряти, цього я ніяк зрозуміти не можу.

Коли йдеться про питання релігії, люди беруть на себе гріх спритної нещирості та інтелектуальної некоректності.

Обмеженість задоволення лише збільшує його цінність.

Все, що ви робите в ліжку, - чудово і абсолютно правильно. Аби це подобалося обом. Якщо є ця гармонія - то ви і тільки ви маєте рацію, а всі, хто вас засуджує, - збоченці.

Тому Леонардо міг бажати тільки висловити, що те, як люблять люди, не є справжнє, безперечне кохання ; що має любити так, щоб спочатку придушити пристрасть, піддати її роботі думки і лише тоді дозволити розвинутися почуття, коли воно витримало випробування розуму.

Великий Леонардо взагалі у деяких речах усе життя залишався дитиною; кажуть, всі великі люди зберігають у собі щось дитяче.

Примітно, що, як би мало не були здатні люди до ізольованого існування, вони відчувають жертви, вимагаються від них культурою заради можливості спільного життя, як гнітючий вантаж.