Аліса в Задзеркаллі

Коли йдеш, голову тримай прямо, шкарпетки ставь нарізно і завжди пам'ятай, хто ти така.

Якщо ти бачиш співаю я чи ні, значить, у тебе дуже гострий зір.

— Не можна повірити у неможливе! — Просто в тебе мало досвіду, — зауважила Корольова. - У твоєму віці я приділяла цьому півгодини щодня! Іншими днями я встигала повірити в десяток неможливостей до сніданку!

Потрібно бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти щонайменше вдвічі швидше!

... Пироги в Задзеркаллі спочатку роздають гостям, а потім уже ріжуть.

Сяяло сонце в небесах, Світило на всю силу, Була світла морська гладь, Як дзеркало точнісінько, Що дуже дивно - адже тоді Була глуха ніч.

- У нас, - сказала Аліса, важко переводячи дух, - коли довго біжиш з усіх ніг, неодмінно потрапиш в інше місце. - Яка повільна країна! – сказала Корольова.

— Вибачте? - перепитала Аліса, розгубившись. — Я не образився, — відповів Шалтай-Болтай. - Можеш не вибачатися!

- Чому ви весь час кажете: "Не заривай"? - Запитала нарешті Аліса з досадою. – Що я закопую? І куди? - Ум ти свій закопала! А куди – не знаю!

— Вибачте, але я не зрозуміла: подарунок на день народження? Що це таке? — Подарунок, який тобі дарують не на день народження, звісно. Аліса замислилась. — Мені більше подобаються подарунки на день народження, — нарешті сказала вона. - А ось і дарма! - вигукнув Шалтай-Болтай. — Скільки на рік днів? - Триста шістдесят п'ять. - А скільки в тебе днів народження? - Один. — Триста шістдесят п'ять мінус один, скільки це буде? — Триста шістдесят чотири, звичайно. —... Отже, так: триста шістдесят чотири дні на рік ти можеш отримувати подарунки на деньненародження. — Так, — сказала Аліса. — І лише один раз на день народження!