Льюїс Керол

Коли йдеш, голову тримай прямо, шкарпетки ставь нарізно і завжди пам'ятай, хто ти така.

- Перейдемо до Домоводства, - сказала вона. — Звідки береться хліб? Відповідай! — Це я знаю, — радісно почала Аліса. — Він дбає… — Дбиться? - повторила Біла Корольова. — Про кого це він дбає? — Нема про кого, а з чого, — пояснила Аліса. — Береш зерно, мелеш його... — Не зерно ти мелеш, а нісенітницю! - відрізала Біла Корольова. — Обмахніть її, — з тривогою сказала Чорна Королева. — А то від розумової напруги в неї почнеться жар!

- Як добре було вдома! - думала бідна Аліса. — Там я завжди була одного зросту! І якісь миші та кролики мені були не указ. Навіщо я полізла в цю кролячу нірку? І все ж таки... таке життя мені до душі — все тут так незвичайно.

Якщо ти бачиш співаю я чи ні, значить, у тебе дуже гострий зір.

— Скажіть, будь ласка, куди йти звідси? — А куди хочеш потрапити? - відповів Кіт. - Мені однаково... - сказала Аліса. — Тоді все одно, куди йти, — зауважив Кіт. — … аби потрапити кудись, — пояснила Аліса. — Кудись ти обов'язково потрапиш, — сказав Кіт. — Потрібно досить довго йти.

А ось ще приклад на віднімання. Забери у собаки кістку - що залишиться? Аліса замислилась. — Кість, звичайно, не залишиться — я ж її відібрала. І собака теж не залишиться - вона побіжить за мною, щоб мене вкусити... Ну, і я, звичайно, теж не залишусь! — Значить, на твою думку, нічого не залишиться? — спитала Чорна Корольова. — Мабуть, нічого. — Знову не так, — сказала Чорна Корольова. — Залишиться собаче терпіння!

— Не можна повірити у неможливе! — Просто в тебе мало досвіду, — зауважила Корольова. - У твоєму віці я приділяла цьому півгодини щодня! Іншими днями я встигала повірити в десяток неможливостей до сніданку!

План, що й казати, був чудовий: простий і ясний, краще не вигадати. Недолік у нього був лише один: було зовсім невідомо, як його виконати.

Найкращий спосіб пояснити – це самому зробити!

— А де я можу знайти когось нормального? - Ніде, - відповів Кіт, - нормальних не буває. Адже всі такі різні та несхожі. І це, на мою думку, нормально.