Артеміс Фаул

Не думай про те, що на тебе чекає, - наказала собі Елфі. - Не думай про розжарений потік магми, який ось-ось поглине цей крутий кораблик. Не думай про політ до поверхні, коли сила в два махи вивертатиме тебе навиворіт. І вже звичайно, не думай про кровожерливий тролль, готовий намотати твої нутрощі на ікла. Не треба.

Так, визнаю, колись мене приваблювали думки про світове панування, але хто з нас у глибині душі не плекав мрії стерти людство з лиця землі та заселити планету рівними собі?

Іноді Спіро сумував за тими часами, коли надто настирливого працівника можна було просто викинути з вікна, і цим вирішити проблему. Зараз людина поки летіла до землі, встигала зателефонувати своєму адвокату.

— А це що? – запитала Елфі, тицяючи пальцем у сіру пляму на підголівнику сидіння. — Не звертай уваги, — ніби байдуже відгукнувся Жеребкінс і шаркнув копитом. — Мозки, напевно. Під час останньої подорожі відбулася розгерметизація. Але тріщину вже замурували. Поліцейський вижив. З інтелектом у нього тепер неважливо, і годують його тільки рідкою їжею, але головне ж живих залишитися.