Час жити та час помирати

Померти від старості чесно, від хвороби логічно, але так… Що я можу вдіяти? Нічого! Я тільки хочу, щоб моя мама не страждала занадто сильно, враховуючи її хворе серце, новина вб'є її. Ось так доля, вижити на війні та померти на цьому зраному балконі.

Хоробр той, хто має можливість захищатися. Все інше — вихваляння.

Іноді вдається запитати себе тільки коли запитаєш іншого.

Совість зазвичай мучить не тих, хто винний.

Мені хотілося мати щось, що могло б підтримати мене, — подумав він. — Але я не знав іншого: маючи це, стаєш вразливим подвійно.

А чому б їй не сміятися? Адже сміятися краще, ніж плакати. Особливо, якщо і те, й інше марно.

Вам, мабуть, нелегко живеться, якщо ви все ще вірите у справедливість.

Ви навчитеся терпіти. Адже любов — це багато в чому терпіння, навчитеся прощати, навчитеся говорити, навчитеся мовчати. Навчіться любити.

— Ви посміхаєтеся, — сказав він, — І ви такі спокійні? Чому ви не кричите? — Я кричу, — заперечив Гребер, — тільки ви не чуєте.