Червона таблетка

Адже будь-яке по-справжньому усвідомлене нами незнання - це виклик! Інші знають і розуміють, а ви ні — це круто, тут є над чим подумати, куди просунутися, чого досягти! Можливо, ви зможете зрозуміти, розібратися краще за інших і перевершити їх.

Це науковий факт: те, що ми пам'ятаємо, знаємо чи думаємо, залежить не від реального стану справ, а від того, яку саме гру з нами грає наш мозок. Він не хоче пам'ятати погане - і вуаля, ви цього не пам'ятаєте!

... люди завжди діють у власних інтересах. Іноді ми входимо до сфери чиїхось інтересів, а іноді — ні, і саме це важливо. Коли входимо – з нами дружать, не входимо – не дружать. Така гола правда.

Проблема в тому, що живе наш«звір» (мозок) у світі культури та суспільних відносин, а тут все навпаки: ти перемагаєш лише у тому випадку, якщо дієш із запасом і на випередження. Ми не були створені природою для життя у культурному середовищі. Саме тому нас дресирують і виховують так, як жодній іншій тварині навіть у страшному сні не привидиться.

Якщо людина (його мозок) щось справді хоче, вона те й робить. І якщо хоче лежати на дивані, він і лежить на дивані. Все інше — просто гіпотетичні хотіли ангажованої культурою свідомості, які зовсім нічого не варті.

«Тільки дві речі трапляються з нами в абсолютній самоті: смерть та розуміння». Ми й помираємо поодинці, і щось зрозуміти можемо лише своїм розумом. Інший за нас не помре, інший за нас не розуміє.