Червоні вітрила

Я був у одній країні. Там царює любов. Хоч їй не будують храмів. Дітей не примушують співати хвалу. Там просто люблять. Повільно та скромно. Наївно і трішечки смішно. Звичайно - адже там не уявляють, як можна жити, не відаючи кохання.

Море та любов не терплять педантів.

Тиша, тільки тиша і безлюддя — ось що треба було йому для того, щоб усі найслабші та сплутаніші голоси внутрішнього світу зазвучали зрозуміло.

Чудеса робляться своїми руками.

Щастя сиділо в ній пухнастим кошеням.

Протягом дня людина слухає таку безліч думок, вражень, промов і слів, що все це склало б не одну товсту книгу.