Дзен у мистецтві написання книг

Ви не стоїте на місці, ви у процесі розвитку. Невдач бути не може! Процес іде. Робота робиться. Якщо її результат хороший — ви чогось навчаєтесь. Якщо поганий - ви вчитеся ще більше. Зроблена робота - це урок, який необхідно вивчити. Поки ти не зупинився, невдач не може бути.

Я, як і всі письменники -початківці, був переконаний, що ідею можна здійснити, якщо дубасити по ній з усієї сили, лупцювати її і бити. Зрозуміло, при такому зверненні будь-яка порядна ідея складе лапки, перевернеться догори черевцем, спрямує погляд у вічність і тихо здохне.

Читайте авторів, які пишуть так, як мрієте писати ви самі, що мислять так, як вам самим хочеться мислити. Але читайте і тих авторів, які мислять не так, як ви, або пишуть не так, як хотілося б писати вам, — щоб отримати стимул подивитися в тому напрямку, куди ви й не глянули багато років. І знову ж таки, не дозволяйте снобізму інших відвернути вас від читання, наприклад, Кіплінга, якщо його більше ніхто не читає.

Ми виявляємось у працях. Ми стільки про себе не знаємо, поки не зайняті і в ледарстві живемо. Тим часом у кожного всередині приховано велику фабрику незавершених справ.

Ніщо не губиться, ніщо не минає безслідно. Якщо ви мандрували безмежними просторами і наважувалися любити всякі дурниці, ви зможете навчитися чомусь навіть від найпримітивніших штуковин, підібраних на життєвому шляху і відкладених убік.

Що більше я робив, то більше мені хотілося робити. Ти стаєш жадібним. Тебе лихоманить. Тебе п'янить робота. Ти не спиш ночами, бо ідеї - твої власні чудовиська - рвуться на волю і змушують тебе повертатися з боку на бік. Це чудовий спосіб життя.

... Одна людина відрізняється від іншої саме сумою накопиченого ним досвіду, сумою переживань - і тих, що відклалися в голові, і забутих. Тому навіть схожі події кожен із нас бачить зовсім по-різному. Хтось раніше вперше стикається зі смертю, а хтось згодом. Хтось відразу зустрічає кохання, хтось чекає довше. Два свідки однієї і тієї ж аварії, як ми знаємо, розкажуть про неї зовсім по-своєму, кожен — своєю мовою, незрозумілою іншій. У світі не сто елементів, а два мільярди, і всі вони виявляють різні властивості.

І чого ж ви запитаєте, чи вчить письменство? По-перше, воно нагадує про те, що ми живі, що життя привілей та подарунок, а зовсім не право. Якщо нас обдарували життям, треба його відслужити. Життя вимагає щось натомість, бо дала нам велике благо — одухотвореність.

Я дізнався, що мав рацію, а всі інші неправі, коли мені було дев'ять і я навчався у четвертому класі. У той рік з'явився Бак Роджерс, і це було кохання з першого погляду. Я збирав вирізки з газет і божеволів. Друзі цього не розуміли. Друзі сміялися. Я розірвав комікси з Баком Роджерсом. Місяць я ходив до школи зовсім убитий та спустошений. Одного разу я гірко розплакався і запитав себе, чому мені так погано й порожньо. І сам собі і відповів: через Бака Роджерса. Він зник, і життя більше не коштувало того, щоб жити. Наступна моя думка була: вони мені не друзі – ті, хто змусив мене розірвати комікси., а разом з тим розірвати навпіл і життя вони мені вороги. Я знову почав збирати Бака Роджерса. І з того часу живу щасливо. Саме з цього й розпочалася моя кар'єра письменника-фантаста. Я більше ніколи не слухав тих, хто глузував з мого захоплення космічними польотами, цирками або горилами. Якщо щось подібне відбувалося, я забирав своїх динозаврів і виходив із кімнати.

Коли мене запитують, де я беру ідеї, я сміюся. Це так дивно: ми так зайняті тим, що нишпоримо зовні в пошуках способів і шляхів, що нам ніколи зазирнути всередину.