Гра Джералда

Вміння вижити не передбачає ввічливих вибачень.

Джессі не могла читати його думки - для того, щоб читати людину як книгу, треба прожити з нею набагато більше, ніж сімнадцять років, - але зазвичай вона розбиралася в його настроях і більш-менш точно знала, що в неї на думці.

Є речі, які намертво врізаються на згадку ; вони присмоктуються до людини, як злісні п'явки, яких не віддерти жодними силами.

Мені здається, більшість чоловіків саме так і ставляться до розумових здібностей жінок: що жінки теж вміють думати, ось тільки їхні думки схожі на марення тяжкохворого на крайній стадії малярії.

Сон – це як вибірка найголовнішого під час огляду останніх книжкових новинок у«Рідерз дайджест».

Джессі вже почала розуміти, що в неї в свідомості безліч таких ось ущелин і прірв — темних печер і звивистих каньйонів, куди ніколи не проникає світло сонця; місць, де затемнення ніколи не закінчується. Це було цікаво. Цікаво дізнатися, що твій розум — це лише величезний похмурий цвинтар, зведений над чорним провалом, на дні якого повзають дивні змієподібні тварюки.