І гримнув грім

Такої плутанини, щоб людина зустріла саму себе, Час не допускає. Якщо виникає така небезпека. Час робить крок убік. Начебто літак провалюється в повітряну яму. Ви помітили, як Машину струснуло перед нашою зупинкою? Це ми минули самих себе на шляху назад у Майбутнє.

Витончене маленьке виробництво, здатне порушити рівновагу... Повалилися маленькі кісточки доміно, великі кісточки, величезні кісточки, з'єднані ланцюгом незліченних років, що становлять Час.

Після обвалу – зелений спокій. Після кошмару - ранок.