Каштанка

Не виносячи музики, яка засмучувала їй нерви, вона замітала і завила.

Все людство Каштанка ділила на дві дуже нерівні частини — на господарів та замовників; між тими та іншими була суттєва різниця: перші мали право бити її, а других вона мала право хапати за ікри.

За весь день їй доводилося жувати тільки два рази: поїла у палітурника трошки клейстеру, та в одному з шинків біля прилавка знайшла ковбасну шкірку — от і все. Якби вона була людиною, то, напевно, подумала б: Ні, так жити неможливо! Потрібно застрелитися!

- А ти гарна, смішна! - сказав незнайомець. - Зовсім лисиця!