Антон Павлович Чехов

Хто не може взяти ласкою, той не зможе взяти строгістю.

Коли довго, не відриваючи очей, дивишся на глибоке небо, то чомусь думки та душа зливаються у свідомість самотності. Починаєш почуватися непоправно самотнім, і все те, що вважав раніше близьким і рідним, стає нескінченно далеким і таким, що не має ціни.

Не варто заважати людям божеволіти.

По-моєму, так: якщо дівчина кого любить, то вона, отже, аморальна.

Проводячи гостей, люди бувають набагато щирішими і добрішими, ніж зустрічаючи.

Твій батько був мужик, мій — аптекар, і з цього не випливає абсолютно нічого.

А чому ти знаєш, що геніальні люди, яким вірить весь світ, теж бачили примар? Говорять же тепер вчені, що геній схожий на божевілля. Друг мій, здорові і нормальні лише пересічні, стадні люди. Міркування щодо нервової повіки, перевтоми, виродження тощо можуть серйозно хвилювати лише тих, хто мета життя бачить у теперішньому, тобто в стадних людях.

Як приємно сидіти вдома, коли по даху стукає дощ і коли знаєш, що в твоїм домі немає важких нудних людей.

Національної науки немає, як немає національної таблиці множення; що ж національно, то вже не наука.

Ці розумники всі такі дурні, що нема з ким поговорити.