Колискова

Кожне покоління бажає бути останнім. Кожне покоління ненавидить новий напрямок у музиці, яку не розуміє. Нас бісить і злить, коли наша культура здає позиції, поступаючись місцем чомусь іншому. Нас дратує і злить, коли наша улюблена музика грає у ліфтах. Коли балада нашої революції перетворюється на музичну заставку для телереклами. Коли ми раптом розуміємо, що наш стиль одягу та наші зачіски вже стали ретро.

Уявіть безсмертя, коли навіть шлюб довжиною півстоліття здасться пригодою на одну ніч. Уявіть, як моди змінюють одна одну, швидко – не встежиш. Уявіть, що з кожним століттям у світі стає все більше і більше людей і в людях все більше і більше відчаю. Уявіть, як ви змінюєте релігії та роботи, місця проживання та дієти, поки вони остаточно не втратять цінність. Уявіть, як ви подорожуєте світом рік у рік, поки не вивчіть його весь, кожен квадратний дюйм, і сам стане нудно. Уявіть, як усі ваші почуття - любові та ненависті, суперництва та перемоги - повторюються знову і знову і врешті-решт життяперетворюється на нескінченну мильну оперу. Все повторюється знову і знову, поки народження і смерті людей перестануть турбувати вас і хвилювати, як нікого не хвилюють зів'ялі квіти, які викидають на смітник.

Ми намагаємося змінити світ, роблячи при цьому помилку за помилкою.

Ти збільшуєш гучність музики, щоб заглушити шум, інші збільшують гучність, щоб заглушити тебе. Ти знову збільшуєш гучність. Усі купують стереосистеми якомога більше. Перегони звукових озброєнь. І ти не виграєш кількістю високих частот. Справа не як, справа в гучності. Справа не в музиці, справа у перемозі. Ти задаєш тон змаганню басовою лінією. Ти здригаєш вікна. Ти забуваєш про мелодію і вигукуєш слова. Ти зриваєшся на мат і смакуєш кожне слово. Ти домінуєш. Адже справа у владі.

ЗМІ, наша культура – ​​все відкладає яйця у мене під шкірою. Великий Брат наповнює мене бажанням задовольняти потреби. Чи потрібний мені великий будинок, швидкий автомобіль, тисяча безвідмовних красунь для сексу? Мені справді все це потрібно? Чи мене так натягли?

– Але якщо реальність – це лише чари, наслання, якщо насправді ти зовсім не хочеш того, що, як тобі здається, тобі хочеться... Якщо ти не маєш свободи волі. Якщо ти навіть не знаєш, що знаєш, а чого не знаєш. Якщо насправді ти не любиш того, кого тобі тільки здається, що любиш. Тоді що залишається, заради чого варто жити? Нічого.

Не важливо, як сильно ти любиш когось, ти все одно хочеш зробити по-своєму.

Внизу хтось співає. То навіть не співає, а вигукує слова пісні. Всі ці люди, яким необхідно, щоб у них постійно кричав телевізор. Або радіо, або програвач. Все це люди, яких лякає тиша. Це мої сусіди. Звуко-голіки. Тиша-фоби.

Шум - це те, чим визначається тиша. Без шуму ми не цінували б тиші.

Ми всі – чиїсь примари.