Краплі на склі

Життя занадто коротке, щоб спати щоночі.

Я люблю мистецтво, тому що в мистецтві таїться історія. Це те, що створено людською рукою і те, що залишиться вічним.

У цій дівчині було щось особливе, таємниче. Вона ніби магнітом притягувала до себе, її хотілося прочитати та перечитати наново, як цікаву книгу.

Краще сісти в поїзд і їхати, невідомо куди, з надією на краще, ніж залишатися там, де кожен куточок просякнутий твоїми сльозами.

— До чого ж лежить твоя душа? Дівчина задумалася лише на мить. - До гор. Вони здаються такими високими і величними, близькими до неба, на якому сяють зірки. Тому я люблю перебувати в горах, ближче до неба, ближче до зірок.

Немає хороших чи поганих. Є справжнє. Справжні вчинки, особи, що ховаються за маскою, справжні почуття та емоції. Саме це робить людину красивою. Природність.

Справжня перемога полягає у перемозі над собою. Якщо ти зміг подолати себе, свої страхи, тобі не буде нічого неможливого.

Їхні тіла ледве стикалися, долоні скріпилися замком, а серця зв'язалися тонкою, невидимою ниткою, що тримала міцніше за тугу мотузку. Тінь падала на вікна, здавалося, ніби вони танцювали на склі.

У темряві нічний, відчуваючи легкий вітерець, вони вперше пізнали, якою шаленою силою володіє любов.

Те, що справжнє, ідеальним бути не повинно.