Крізь дзеркало і що там побачила Аліса, або Аліса у Задзеркаллі

- Перейдемо до Домоводства, - сказала вона. — Звідки береться хліб? Відповідай! — Це я знаю, — радісно почала Аліса. — Він дбає… — Дбиться? - повторила Біла Корольова. — Про кого це він дбає? — Нема про кого, а з чого, — пояснила Аліса. — Береш зерно, мелеш його... — Не зерно ти мелеш, а нісенітницю! - відрізала Біла Корольова. — Обмахніть її, — з тривогою сказала Чорна Королева. — А то від розумової напруги в неї почнеться жар!

А ось ще приклад на віднімання. Забери у собаки кістку - що залишиться? Аліса замислилась. — Кість, звичайно, не залишиться — я ж її відібрала. І собака теж не залишиться - вона побіжить за мною, щоб мене вкусити... Ну, і я, звичайно, теж не залишусь! — Значить, на твою думку, нічого не залишиться? — спитала Чорна Корольова. — Мабуть, нічого. — Знову не так, — сказала Чорна Корольова. — Залишиться собаче терпіння!

Королева притулила її до дерева і лагідно сказала: — А тепер можеш трохи відпочити! Аліса здивовано озирнулася. - Що це? — спитала вона. — Ми так і лишилися під цим деревом! Невже ми не рушили з місця ні на крок? — Ну, звісно, ​​ні, — відповіла Корольова. — А чого ти хотіла? — У нас, — сказала Аліса, важко переводячи дух, — коли довго біжиш з усіх ніг, неодмінно потрапиш в інше місце. - Яка повільна країна! - сказала Корольова. — Ну, а тут, знаєш, доводиться бігти з усіх ніг, аби тільки лишитися на тому самому місці! Якщо ж хочеш потрапити до іншого місцятоді потрібно бігти щонайменше вдвічі швидше!

— Сьогодні б ти його все одно не отримала, навіть якби дуже захотіла, — відповіла Корольова. — Правило у мене тверде: варення на завтра! І тільки на завтра! — Але ж завтра колись буде сьогодні! — Ні ніколи! _ Завтра ніколи не буває сьогодні! Хіба можна прокинутися ранком і сказати:«Ну, ось, зараз, нарешті, завтра»? — Нічого не розумію, — сказала Аліса. — Все це так заплутано! — Просто ти не звикла жити у зворотній бік, — добродушно пояснила Корольова. — Спочатку у всіх трохи паморочиться в голові…