Мефодій Буслаєв. Танець меча

— Нагадай мені, як тебе звуть, я тебе проклинатиму!

Не всякий раз, коли ми грюкаємо дверима, ми справді прагнемо піти. Найчастіше це просто гучний привід, щоб залишитися.

Якщо твій друг вибовтує тобі секрети інших своїх друзів, то й твої секрети розбовтує їм. А якщо так, може, не варто виводити язичок на прогулянку через зубну огорожу?

Є тип дівчат, які люблять лише деспотів. Особливо, зауваж, ті, у кого від природи сильний характер.

Людина повинна валитися щовечора в ліжко, напівжива від втоми. Якщо не знайти сил застосування, вони загнивають, і ми починаємо з дикою швидкістю руйнувати самих себе.

Ніколи не знаєш, чим людина зачепиться за життя, коли падає в прірву.

Загалом щоденник — корисна штука. Наче фото душі.

- Купи мені чогось! - Попросила зголодніла Дафна. Меф здивовано глянув на неї: — Купувати — дрібно. Купують низькі душі. Я тобі все даруватиму! Ти як не проти? Дафна обережно погодилася. — Хочеш я подарую тобі це дерево?... Відтепер воно твоє! Приходь до нього, коли захочеш, і кажи: це моє дерево, мені Мефодій подарував його! Хоча що дерево? Ось зоопарк! Він теж твій, я тобі його подарував! І площа твоя! І так і бути: от та зірка теж! Чого вона так рано вилізла? Ану погасити! — Меф натхненно забіг уперед і почав обдаровувати Дафну всім, що бачив. Дафна посміхнулася. Вона вже зрозуміла, що шоколадки їй не дочекатися. І завтра, мабуть, також. Меф був бідний студент і дарувати міг лише зоопарки та зірки.